Михальчуки Яків, Федора, Надія та Марія; Лисюки Дмитро й Параска, Дикун (Лисюк) Олена

Яків Михальчук із дружиною Федорою, доньками Надією та Марією мешкав у с. Рудня-Новенька на Хмельниччині.

У жовтні 1942 р. у двері будинку Михальчуків постукали. Це були три єврейки: Валентина Нейман із трирічною донькою Генею та її сестра Фіра Низник. Михальчуки впізнали в них жительок сусіднього с. Савичі. Жінки розповіли про труднощі, з якими їм довелося зіткнутися за минулі 16 місяців окупації, та про те, як вони втратили родини.

Геня була первісткою в подружжя Олексія та Валентини Нейманів. Дівчинка народилася в 1939 р., пізніше з’явився на світ братик Михайло. Родина проживала в дідуся в с. Савичі неподалік м. Шепетівка. На початку німецької окупації до села прибув каральний загін. По всіх житлах пройшли обшуки. Дідуся, батька й дядька розстріляли відразу. Валентину з дітьми та двох її сестер погнали до сусіднього с. Судилків, куди відправляли всіх євреїв із навколишніх сіл. За кілька тижнів відбувся перший масовий розстріл. Тоді стратили молодшу сестру Валентини Маню. У грудні 1941 р. решту євреїв перевели до Шепетівського гетто. Там убили маленького Михайлика. Перед черговим розстрілом Валентині з Генею та Фірою вдалося втекти з гетто й заховатися в лісі.

Михальчуки впустили жінок із дитиною до своєї оселі. Яків облаштував схованку в коморі під підлогою. Щоправда, в ній можна було тільки лежати. Один раз на добу, переважно вночі, жінки виходили звідти на свіже повітря. Згодом турбота про трьох осіб стала непосильною для української родини, адже з господарями проживала ще й заміжня донька Надія, яка саме народила дівчинку. Тоді Яків попросив допомоги у свого товариша Дмитра Лисюка, який мешкав неподалік.

Наприкінці 1942 р. єврейки на кілька місяців перемістилися до родини Лисюків. У Дмитра й Параски було п’ять дочок. Найстарша, 18-річна Олена, разом із батьками дбала про підопічних і стежила, щоб чужих людей у сховку не помітили маленькі сестри.

Згодом єврейки повернулися на обійстя Якова та Федори, де залишалися до кінця німецької окупації. У березні 1944 р до села зайшли радянські бійці й організували в будинку Михальчуків свій штаб. Одному з командирів, який видався їй євреєм, Федора розповіла про трьох утікачок, яких вони переховували. Той наказав переправити їх у тил, оскільки Геня була хвора на запалення легень.

Після війни порятовані відновили зв’язок зі своїми рятівниками.

У 1996 р. Яд Вашем визнав Праведниками народів світу Якова і Федору Михальчуків, їхніх дочок Марію та Надію, а також Дмитра й Параску Лисюків. У 2000 р. цього почесного звання було удостоєно й Олену Дикун (Лисюк).